Зброя та військова справа

Військова справа княжої доби відображала структуру, що базувалася на княжих дружинах і міському чи сільському ополченні, а також найманцях. До складу дружин входили професійні воїни, які були важкоозброєними вершниками та мечниками, списниками та лучниками. Ополчення, хоч і було менш професійним, становило основну частину війська і було пішим. Військо використовувало різноманітну зброю, включаючи списи, мечі, сокири, луки, а також оборонне спорядження, як-от шолом, кольчугу, пластинчастий панцир та щит.

Під час археологічних досліджень на території літописних міст  виявлену значну кількість артефактів, які репрезентують зброю княжих часів, зокрема сокири, наконечники списів і стріл, булави, кистені та мечі.

Основна маса простих воїнів і ополченців озброювалася списами і бойовими сокирами – зброєю, дешевшою і доступнішою за меч. У вжитку були і широколезові бородоподібні сокири, і чекани – сокири, тильна частина обуха яких завершена молоточком.

Найбільш рідкісною зброєю княжих часів, виявленою на території літописних міст є мечі. У переказах та легендах меч виступає як свого роду символом воїнства. Він був на озброєнні у піхоти та кінноти княжої дружини та боярських полків.

Основною та найважливішою метальною зброєю для дальнього бою були лук та стріли. Без участі лучників не обходилась жодна битва в княжі часи. Вважається, що у княжому війську вмів стріляти з лука кожен воїн.

Використовувалися також допоміжні види зброї кінного воїна – булави і кистені, які з’явилися під впливом кочівників-степовиків.

Серед археологічних знахідок представлені бронзові і залізні булави з найрізноманітнішими формами навершшя – кулясті з шипами, у формі куба з шипами, у формі куба зі зрізаними кутами.

Булавою користувалися в близькому бою, коли було потрібно нанести несподіваний і швидкий удар в будь-якому напрямку. Булавою вагою 200-300 грамів, у випадку прямого удару, можна було оглушити і вивести з ладу навіть захищеного обладунками воїна.

Кистень (обушок) – ударна зброя, різних розмірів – частіше за все, схожий на краплю бронзовий, залізний або кістяний предмет. Кистень кріпився на ремінь, який іншим кінцем намотувався на кисть руки або кріпився до дерев’яної рукояті. З прадавніх часів обушок відомий як народна, а іноді і розбійнича зброя, його легко було сховати, а в дорозі він міг служив для самозахисту.