Заснування міста
В ХІ ст. правнуки князя київського Ярослава Мудрого, брати Ростиславичі, підкорили землі Галицької Русі своїй владі і здобули право на удільні князівства. Старший із братів, Рюрик, сидів у давньому Перемишлі, молодший, Василько, розбудовував давній Теребовель, а середній, Володар, заклав новий град Звенигород.
Уперше назву міста – Звенигород – задокументовано в літописах під 1086 р.
Будівництво міста розпочалось у другій половині ХІ ст. Під майбутню столицю обрали мисову частину підвищення, на краю якого височів пагорб. На вершині пагорба розпланували князівську фортецю. Твердиню по периметру оточили укріпленнями із дерев’яних стін.
За Володаря Ростиславича місто поступово розросталося й економічно міцніло. Довкола княжого дитинця сформувалася реміснича забудова перших поселенців, які жили в заглиблених у ґрунт зрубних житлах. Вони займалися обробітком болотної руди, виплавляли залізо, заготовляли деревину. У результаті їхньої праці постали дерев’яні стіни укріплень замку, перша церква; через болота спорудили греблю, по якій проклали мостову, що сполучала місто з торговими магістралями.
На західних підступах до княжого замку функціонував чинбарсько-шевський комплекс, де обробляли шкіру. Багаті природні ресурси Звенигородської долини дозволяли провадити сільське господарство, рибалити та полювати на диких птахів і звірів.