Торгівля в княжих містах

Торгівля в княжі часи була розвиненою, і здійснювалися через торговельні шляхи, такі як «шлях із варягів у греки» чи шлях через Краків і Прагу на Регенсбург. Основним експортом з Русі були хутро, мед, віск, а імпортували коштовні тканини, золото, срібло, вино, олію та предмети розкоші. Внутрішня торгівля зосереджувалася в містах на торговицях. Як грошові одиниці часто використовували іноземні монети (арабські дирхеми, візантійські міліарісії), європейські марки та руські гривні. Але обіг їх був обмежений, тому одиницею обміну часто виступало хутро (так звана «куна»).

Літописні міста галицько-волинських земель, знаходячись майже на усіх найважливіших європейських магістралях, були важливими торговими осередками. Так, наприклад транзитом через Звенигород шляхи провадили з Києва у Галич і далі в Угорщину та до гирла Дністра, а також з Києва до Перемишля і далі до Кракова. У літописі 1086 р. згадується дорога зі Звенигорода до Володимира (Волинського), а звідти через Луцьк і Корець – до Києва. Аналіз літописних джерел дає змогу припустити про існування у ХІІ ст. шляху з Києва через Буськ, Теребовль до Звенигорода і далі до Галича. Дослідники припускають також про існування шляху з Галича на Берестя і Дорогичин.

Настільки розгалужена мережа шляхів сприяла становленню цих міст як активних осередків торгівлі і ремесла на внутрішньому та зовнішньому ринках.

Відкриті археологами ремісничі майстерні на території літописних міст розповідають про осередки, де вичиняли шкіру; переробляли чорний та кольоровий метал; працювали каменерізи, ковалі, гончарі, ювеліри, косторізи тощо. Продукцію зберігали у просторих коморах-складах. А текст берестяної грамоти зі Звенигорода з першої половини ХІІ ст. свідчить про винаймання транспорту для перевезення товарів.

Про те, що провадилась жвава внутрішня торгівля, свідчать численні археологічні знахідки, виявлені під час досліджень Галича, Звенигорода, Белза, Теребовлі, Перемишля. Так, наприклад з Київської землі постачали пряслиця з рожевого овруцького шиферу, а також прикраси з гірського кришталю, поклади якого знаходяться біля Коростеня та Житомира. Більшість скляних виробів, ймовірно, привозили з Києва. До київських імпортів належать також виявлені  амфорки київського типу, металеві прикраси з виїмчастою і перегородчастою емаллю та частина бронзових енколпіонів.

Про торгівлю з Прибалтикою свідчать знахідки бронзових фібул прибалтійського типу, поодинокі браслети у вигляді фігурки змія, і пряслиця з рунічними написами. Звідти ж – і бурштин, з якого виготовляли численні натільні хрестики та хрестоподібні підвіски.

Низка знахідок має візантійське походження. Це насамперед скляні вироби – лампадки, намистини, перстні та браслети. Чимало у княжі міста постачали продуктів в амфорній тарі, а також предмети, так званого класу люкс – скриньки для коштовностей, парчеві золототкані тканини. Через Візантію надходили іранські та середньоазійські товари, зокрема, посуд.