Писемність у княжих містах

Писемність і освіта в княжих містах розвивалися з прийняттям християнства, яке принесло письмо у вигляді кирилиці та стимулювало створення шкіл при церквах і монастирях. У школах вивчали основи письма, читання, арифметику, церковний спів. Для продовження і поглиблення освіти при храмах і монастирях, а також у князівських дворах засновувалися скрипторії, де переписували книги, та бібліотеки, де їх зберігали.

Яскравим свідченням діяльності шкіл в містах є фрагмент зужитого підвіконня зі Звенигорода, яке хлопчик, ймовірно, використав для виконання граматичних вправ. Його репліку можна побачити серед інших артефактів виставки. Серед вправно (і не дуже) накреслених літер, розміщених в різних керунках, він вирізьбив дві антропоморфні фігурки, поблизу яких помістив слово «ЛЄЦЬ» – можливо своє ім’я.

Для накреслення літер використовувались спеціальні металеві (залізні, бронзові) стрижні – стилоси. Вони мали з одного кінця гостре звершення (для прошкрябування напису),  з іншого – плоску лопатку для затирання та вирівнювання поверхні. Ця широка частина (лопаточка) часто гарно оздоблювалась. Численні знахідки стилосів маємо в культурних шарах багатьох літописних міст княжої доби.

Фрагменти написів і окремі літери знаходимо також  на уламках амфор, пряслицях, печатках, а також на кам’яних блоках та тиньку на стінах церков. Однак питання про те, чи було грамотним усе населення княжих міст, дотепер залишається відкритим.

Представники боярсько-купецької верхівки провадили приватне листування, доказом чого є унікальні для України три берестяні грамоти (на березовій корі) зі Звенигорода – один текст добре збережений та два фрагментарно. Що ж написано на цій берестяній грамоті?  Говінова вдова диктує писцю, яким є, ймовірно, священником, юридичну вимогу до покупця товару повернути борг. Згідно з висновками істориків і мовознавців, текст варто перекладати так:

“Від Говінової до Ніженця. Дай шістдесят кун лодійних. Казав Говін, йдучи на суд [Божий], а піп писав. А дай Луці. Якщо не віддаси, то я у князя візьму отрока й швидко приїду, а це в більше тобі обійдеться” 

Та листи писали тоді не тільки на бересті, але й на дощечках і свинцевих пластинах, що підтверджують сучасні археологічні знахідки по всій Україні.

Документи княжого та єпископського дворів підкріплювались свинцевими печатками із зображеннями святих.

І не лише купці, а й ремісники певних спеціальностей вміли писати й рахувати, свідченням чого є тягарці-гирьки та ваги, численні гончарні клейма у вигляді літер.

Як бачимо, тодішнє місто акумулювало активних та освічених людей – від вищої духовної верстви до слуг, і листування було одним із важливих способів комунікації того часу.