Духовне життя княжих міст

Християнство було основою духовного життя міського населення в середньовіччі. Свята церковного року та щоденні служби: утреня, літургія, вечірня, – були календарем і годинником життя міщан. Численні археологчні знахідки особистих предметів благочестя свідчать про глибоке прийняття міськими жителями християнської культури з її моральністю і символізмом.

У княжих містах було багато храмів, про які ми знаємо за літописними повідомленнями та археологічними дослідженнями. Лише у Києві відомо про більш ніж 20 церков, у Галичі – про більш ніж 15, у Звенигороді було не менше п’яти церков. З церквою було пов’язане усе життя людини: тут відбувалося хрещення, брали шлюб, відспівували померлих. Тому облаштуванню інтер’єру храму приділяли особливу увагу. Це був простір, що виводив людину з буденного життя до перспективи Царства Божого. Людина, вступаючи у напівтемряву святині, наче потрапляла у ритуальну містерію. Світло давали свічники та лампадки біля ікон, а зверху – хороси зі свічками, підвішені до склепінь та вузькі вікна під куполом. Стіни храмів були вкриті фресками та мозаїками – своєрідною ілюстративною книгою Старого та Нового Завіту, діянь апостолів та святих.

Серед цікавих знахідок, що пов’язані із облаштуванням внутрішнього простору середньовічних храмів маємо фігурні (квадратні, трикутні, пелюсткоподібні) керамічні плитки, оздоблені поливою різних кольорів, що слугували для покриття долівки церков. Часто на керамічних плитках є рельєфні зображення грифонів, сирен та птахів, що є проявом візантійської мистецької традиції. У церквах зберігались різноманітні книги релігійного змісту, про що свідчать численні знахідки застібок та накладок до книжкових оправ.

Християнська культура у середньовічних містах проявлялася у різних сферах міського життя. Прикладами є велика кількість натільних хрестиків, що виконані з кольорових металів (бронзи, срібла), каменю (мармур, вапняк, туф), глини, бурштину та дерева. Бронзові хрести енколпіони (складані хрести з часточками святих реліквій, на раменах яких зображали Христа, Богородицю та різних святих) носили соборні священники та єпископи.

Низка артефактів показує нам особливу сферу релігійного життя – ходіння на прощі –  як до східних, так і західних святинь. Із паломництва у Святу Землю міщани привозили натільні хрестики, пам’ятні медальйони. Унікальними є свідчення про прощі мешканців Звенигорода на «край землі» до гробу Апостола Якова на березі Атлантичного океану (Сантьяго-де-Компостела). Вирушали в таку подорож люди вищого духовного чи боярського стану, багаті купці та міщани. Знахідки мушель пілігримського братства святого Якова, що виявлені також і в інших літописних містах Русі (Пересопниці, Ізяславі, Холмі), розповідають про далекі подорожі представників різних, передусім, заможних родин.