Історія

Літописний Звенигород – одна з перших князівських столиць українського Прикарпаття. Давнє місто, старше за Львів та Галич, залишило по собі релікти виняткової цінності, які і досі зберігаютьсяf під землею. Цікавою та багатогранною є також давня та ранньомодерна історія цих теренів. Сукупність археологічних матеріалів, а також писемні джерела засвідчують, що територія села Звенигород та прилеглі околиці були інтенсивно і безперервно заселені у доісторичну добу. 17 ст. залишило по собі земляні бастіони, які сьогодні є візуальною візитівкою давнього міста. Однак саме княжий період залишив по собі найбільшу кількість артефактів, а події які тоді відбувались на цій території мали виняткове значення не лише для Звенигорода, а й для усіх західноукраїнських земель.

5 фактів про літописний Звенигород

Місто майже на 200 років старше за Львів; перша літописна згадка - 1086 рік.
Зі Звенигорода походять три найдавніші документи державного архівного фонду України- берестяні грамоти. Одна з них чудово збережена і дає нам зразок письма та мови 12 ст.
У 12 ст саме у Звенигороді звели перші на теренах нинішньої західної України білокам’яні палац та церкву.
У Звенигороді археологи знайшли фрагмент унікального музичного інструменту першої третини 12 ст. — семиструнних гусел. Це єдина схожа знахідка на території України.
Давня княжа столиця на сьогодні досліджена не більше аніж на 10%.

Заснування та розквіт Звенигорода

Уперше назву міста – Звенигород – задокументовано в літописах під 1086 р. Його заснування пов’язують із правнуком київського князя Ярослава Мудрого – Володарем.

Будівництво міста в долині річки Білка розпочалось у другій половині 11 ст. За часів свого засновника – Володаря – місто поступово розросталося й економічно міцніло: тут побудували дерев’яні стіни укріплень замку, першу церкву; через болота спорудили греблю, по якій проклали мостову, що сполучала місто з торговими магістралями.

Розквіт Звенигорода пов’язаний з перебуванням на престолі Володимирка Володаревича (1124–1141 рр.).

Успадкувавши Звенигород, він перетворив місто на багату столицю, площа якої в межах укріплених ділянок становила 139,5 га.

За правління Володимирка в місті відбулися безпрецедентні за масштабом будівельні роботи. Зокрема, спорудили новий княжий двір – у вигляді білокам’яного ансамблю, що відповідало тодішнім європейським трендам. Комплекс складався з палацу, з’єднаного дерев’яною двоповерховою галереєю-переходом із церквою, та усипальні.

Побут і ремесла в давньому Звенигороді

Колекції артефактів, виявлені на території міста, та ті, які ототожнено з продукцією місцевих майстерень, засвідчують високий рівень ремісничого виробництва, передусім ювелірного, косторізного, склоробного, шевського, деревообробного, ковальського, гончарного та ін. Активною була торгівля та імпорт різноманітних товарів.

У кварталі багатих боярських дворищ у межах кожної із садиб процвітали ливарні, склоробні та ювелірні майстерні, кузні, складські приміщення.

Усі житлові будинки мали дерев’яну підлогу, дерев’яним настилом вкривали також хідники в межах дворищ, проходи, провулки та вулиці між садибами; двосторонній рух мала головна магістраль міста. Приміщення будинків освітлювали лучинами, глиняними каганцями, скляними лампадами, підсвічниками.

Широкий асортимент столового та кухонного начиння нині розповідає нам про розвинуту культуру приготування та споживання їжі, де розрізняються горщики, тарілки, миски, виконані з дерева та глини (часто полив’яні), кістяні та дерев’яні ложки, скляні кубки, дерев’яні ковші тощо.

У Звенигороді процвітало образотворче мистецтво (живопис, різьба по каменю та по дереву), музика (гра на гуслях, сопілках), писемність. Поширеними були різноманітні ігри, що розвивали й фізичні, й інтелектуальні здібності дітей та дорослих.

Остання оборона Звенигорода

У найдавніших літописах Звенигород згадують 15 разів. Усі згадки пов’язані з міжкнязівськими політичними конфліктами, які здебільшого закінчувалися битвами під його стінами, і щоразу місту вдавалося встояти.

Історія княжого Звенигорода завершується взимку 1241 року: після знищення Києва туди рушило військо монголо-татар на чолі з ханом Батиєм. За легендою, ворога провела в місто стара жінка, що жила на болотах і знала таємні ходи. Монголи вщент спалили всю забудову. Відтоді Звенигород не відновлював свого статусу могутнього міста. Тоді ж на політичну арену виходить нове місто – Львів, яке закладають за 25 км від Звенигорода.

Звенигородський замок ХVІІІ ст. – нова історія Звенигорода

Новий етап у розвитку Звенигорода розпочався у 14 ст., коли виникла пізньосередньовічна житлово-господарська та виробнича забудова.

У кінці 16 ст. він став власністю родини Сенявських. З ім’ям коронного гетьмана Речі Посполитої Адама Сенявського пов'язана поява на початку 18 ст. на території колишнього дитинця князівської столиці Звенигородського замку, який так і не було добудовано.

Від його укріплень нині залишилися чотири п’ятикутні кутові земляні бастіони та рештки системи земляних фортифікацій.

Так Звенигород став об’єктом зацікавлення краєзнавців та істориків ще більш ніж століття тому. Археологічні дослідження літописного міста у 30-х роках минулого століття розпочав Ярослав Пастернак, а систематичне і планомірне вивчення стартувало в післявоєнний період і тривало до 1990-х років.