Ювелірне мистецтво

Про зовнішній вигляд мешканців маємо менше літописних свідчень, але їх доповнює археологія. Відомо, що представники заможних верств оздоблювали вбрання облямівками зі золотої парчі. Натомість численні знахідки прикрас (перстні, браслети, підвіски, виконані з кольорових металів, скла, бурштину) виразно промовляють про спільні вподобання мешканок з різних соціальних шарів.

Жіночі прикраси – один з товарів, яким у середньовіччі активно торгували як з іншими містами, так і країнами. Майстерність тогочасних ювелірів стояла значно вище, ніж на той час у країнах Західної Європи, їм були відомі найдавніші художні засоби оброблення кольорових і благородних металів, зокрема міді, срібла і золота.

Однією з найулюбленіших прикрас міщанок княжих часів були скроневі кільця. Невід’ємними доповненнями скроневих кілець були стрічки та ремінці. Вони надавали своїй власниці більше жіночності, привабливості та підкреслювали її індивідуальність. Скроневі кільця виготовляли з золота, срібла, міді та бронзи.

Окрім того, великою популярністю користувалися луниці – жіночі нашийні прикраси. Їх робили у формі півмісяця з ріжками донизу. Підвіски-луниці були широко поширені у середньовіччі серед міських жительниць. Їх знаходять на теренах Північної, Центральної та Південної Європи. Були також поширені по усій території давньої Русі ще з Х столітя. Виготовлення цих підвісок з мідних та свинцево-олов’янистих сплавів за допомогою ливарних форм задовольняло масовий попит і тому було розраховане передусім на внутрішній ринок. Яскравим підтвердженням цьому є численні знахідки підвісок-луниць з території літописних міст (Пліснеськ, Звенигород, Теребовля). Луниці були прикрасою, яку носили як одинарно, так і у складі намиста, зокрема у поєднанні зі скляними бусинами та металевими підвісками інших типів.

Цікавими, але не частими є знахідки шийних гривень, що представляють собою металічний обруч, який носили як прикрасу на шиї. Матеріалом слугували бронза, білон та срібло. Гривни, як і браслети виготовлялися з гладенького дроту. Орнаментація на них майже відсутня, або досить примітивна. Орнамент створювали штампуванням – геометричним, кружковим або насічкою зигзагоподібною лінією.

З-під рук майстрів виходив й такий тип прикрас як підвіски-амулети у вигляді мініатюрних предметів побуту та зброї. Майстер їм надавав форми ложечок, сокир, піхов мечів. Вони слугували оберегами, їх носили як жінки так і чоловіки.

Найбільш масовим типом жіночих прикрас є скляні браслети та намистини. Намистини виготовлялися з різноманітних матеріалів, таких як бурштин, скло, камінь та дорогоцінні метали, і використовувалися як елемент одягу та прикрас. Археологічні знахідки свідчать про високу майстерність ювелірів, які створювали складні вироби, включаючи унікальні намиста зі сферичними намистинами, вкритими зображеннями тварин і птахів, а також намиста з бурштину, що вважався цілющим.

Загалом колекції скляних намистин з княжих міст, є найбільш чисельними (понад тисячі одиниць) і різноманітні як за формою виробів, так і за їхнім кольором і декоруванням. І це був найпоширеніший тип прикрас міщанок.

В княжі міста також потрапляла значна кількість візантійського скла, зокрема намистини чи браслети, кулони або лампадки, які могли слугувати місцевим майстрам взірцем для наслідування.

Ювелірні майстри княжих часів, що виготовляли свої вироби для різних верств населення, використовували різноманітні матеріали та техніки. Прикраса не лише підкреслювала статус свого господаря, але і мала сакральне значення, допомагаючи людині за життя, і проводжаючи її в інший світ.